
Я довго не наважувалась створити цей проєкт.
І не тому, що не було ідеї, а тому, що відчувала відповідальність.
Ідея народилася на перетині трьох речей:
філософії стоїків, курсу про життєстійкість, і мого навчання YouTube як платформи довгої думки.
Я раптом зрозуміла: жінки навколо мене переживають не просто кризу. Вони переживають трансформацію.
І якщо це не зафіксувати — це зникне, а якщо залишати в пам'яті - це надасть натхнення для трансформації іншим.
Я створюю простір, у якому людина може подумати.
Після моїх інтерв’ю часто пишуть:
«Я ніби побачила себе зі сторони».
«Я зрозуміла, що зі мною відбувається».
«Мені стало спокійніше».
Мені важливо залишати слід в свідомості, а не вражати моментами.
Наразі це youtube-інтрев'ю, пізніше ці інтерв’ю стануть книгою.
.jpg)


Мене не цікавить трагедія як подія.
Мене цікавить зовсім інший момент, коли жінка раптом розуміє: тепер я — опора.
Я багато спілкувалася з жінками військовослужбовців.
З тими, хто роками стояв за сильним чоловіком.
З тими, хто довіряв свій вибір іншим.
І в певний момент їм довелося стати самими собі фундаментом.
І я побачила — життєстійкість не в тому, щоб не боятися.
А в тому, щоб боятися і все одно приймати рішення, створювати нові сенси і діяти.

На усвідомленні смертності і виборі жити відповідно до своїх цінностей.
Життєстійкість — це розуміння того, що я готова до того, що ніколи не готова до всього.
Життєстійкість — це свідоме рішення пройти свій урок.
Якщо наші розмови вам відгукуються — буду вдячна за ваші теплі відгуки.
Підписуйтеся на соціальні мережі, щоб не пропускати нові інтерв’ю та розмови.
Дякую, що ви тут.
Олександра Волощук